дієслово —
В українській мові існують дві рівнозначні форми дієслів майбутнього часу недоконаного виду: синтетична й аналітична: а) синтетична форма утворюється приєднанням до інфінітива суфікса майбутнього часу -м-...
Літературне слововживання
дієслово —
[д'ійеислово] -ва, м. (на) -в'і, мн. -ва, -с'л'іy
Орфоепічний словник української мови
дієслово —
-а, с. Частина мови, яка означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану, особи, числа. Безособове дієслово — дієслово, що називає дію або стан, які не можуть бути пов'язані з будь-якою особою чи предметом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дієслово —
Частина мови, що виражає дію або стан як процес; виконує у реченні роль присудка (т.зв. особові форми); іменні форми д. (інфінітив, дієприкметник, дієприслівник) можуть виконувати у реченні ін. функції;...
Універсальний словник-енциклопедія
дієслово —
ДІЄСЛО́ВО, а, с. Частина мови, яка означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану, особи, числа.
Словник української мови в 11 томах