ей —
виг. 1》 Уживається за потреби окликнути, підізвати кого-небудь, звернутися до когось. 2》 Уживається для вираження невдоволення, досади, безнадійності і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ей —
ЕЙ, виг. 1. Уживається при потребі окликнути, підізвати кого-небудь, звернутися до когось. — Ей, дядечку, швидше будемо писати, Бо хочеться спати і вам і мені (Шевч., II, 1953, 54); -Ей, стій! — донісся до них гучний голос із саду (Мирний, IV, 1955, 224).
Словник української мови в 11 томах
ей —
Ей меж. 1) Выраженіе неудовольствія и угрозы. «Ей, Хведьку вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» Г. Арт. (О. 1861. III. 109). 2) Эхъ, нѣтъ. Ей, де там! Желех.
Словник української мови Грінченка