женити —
ОДРУЖИ́ТИ з ким, на кому і без додатка (з'єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИ кого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИ розм., ОБКРУТИ́ТИ розм. (ОКРУТИ́ТИ розм.), ПОДРУЖИ́ТИ розм., ЗАШЛЮ́БИТИ заст., ОПЕНЬГА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
женити —
ЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, недок. і док., перех. З’єднувати шлюбом чоловіка з жінкою. Вдова осталась не сама, А з сином парубком; женити Його збиралась восени (Шевч., II, 1953, 253); Може, женять когось-— подивлюсь, підійду, може, давніх знайомих між ними знайду (Шпорта, Запоріжці, 1952, 77).
Словник української мови в 11 томах
женити —
Жени́ти, -ню́, -ниш гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160.
Словник української мови Грінченка