Значення в інших словниках
-
завинити —
док., прогрішитися, прошпетитися, провинити, провинитися, ід. у Бога теля з'їсти; П. спричинитися, бути причиною; (кому) заборгувати, бути винним.
Словник синонімів Караванського
-
завинити —
[завиенитие] -н'у, -ниш, -ниемо, -ниете; нак. -ни, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
завинити —
-ню, -ниш, док. 1》 Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати, бути винним перед ким-небудь; провинитися. 2》 перен. Бути, стати причиною чого-небудь, спричинитися до чогось. 3》 кому. Заборгувати комусь, бути в боргу перед ким-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
завинити —
Так завинив, як баран вовкові. Зовсім невинний. Як я завинив, то мене карайте, а як невинний, то мене пускайте. Оправдувався чоловік, якого посуджували за злочин.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
завинити —
ЗАБОРГУВА́ТИ (опинитися в боргу, стати зобов'язаним кому-небудь у чомусь), ЗАВИНИ́ТИ. Сусідка дивилась на Калину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є.
Словник синонімів української мови
-
завинити —
Завини́ти, -виню́, -вини́ш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
завинити —
ЗАВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. Зробити прикрість, шкоду кому-небудь, стати, бути винним перед ким-небудь; провинитися. За що мене в пута скували? ..Кому я і чим завинив? Чи тим, що народ свій любив? (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
завинити —
Завинити, -ню́, -ни́ш гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Чуб. V. 1095. Завинив я йому тридцять карбованців. Камен. у. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене ала доля побила? Гол. І. 358.
Словник української мови Грінченка