загуканий — Орфографічний словник української мови

загуканий — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до загукати 2). || загукано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
загуканий — ЗАГУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до загу́кати 2. Я була дурна, загукана, засліплена своїм вихованням (Фр., VII, 1951, 395); // загу́кано, безос. присудк. сл. — Бий! Бий! Вони! — загукано враз, і кілька кийків гупнуло по плечах і по руках коноводам (Гр., II, 1963, 295). Словник української мови в 11 томах