зазоріти — Орфографічний словник української мови

зазоріти — -іє, док. 1》 Почати зоріти, світитися. || Покритися зорями. 2》 Настати (про світанок). || безос. Почати розвиднятися, світати. Великий тлумачний словник сучасної мови
зазоріти — ЗАЗОРІ́ТИ, іє, док. 1. Почати зоріти, світитися. Сонце сяде, зійде місяць ясний і зоря вечірня зазоріє (Мирний, І, 1954, 58); Раптом — що це? — ніби вогник десь у лісі зазорів поміж чорних стовбурів (Забіла, Одна сім’я, 1950, 139); *Образно. Словник української мови в 11 томах
зазоріти — Зазоріти, -ріє гл. безл. Показаться зарѣ. Лишень зазоріло, — я устав та й пішов. Камен. у. Засвѣтить, засіять (какъ звѣзда). Словник української мови Грінченка