закидати — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

закидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
закидати — <док. ЗАКИДАТИ>, (чим) прикидати, обкидати, покривати, завалювати; (питаннями) засипати; (працею) завантажувати. <док. ЗАКИНУТИ>, (куди) кидати, викидати; (аж он куди) запроторювати; (людей) засилати; (вгору) підкидати; (ремесло) облишати... Словник синонімів Караванського
закидати — I [закидатие] -айу, -айеиш, док. II [закиедатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
закидати — див. закидати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
закидати — Даю, -даєш, недок., закинути, -ну, -неш, док. З'їсти що-небудь. Закинути на кишку. Словник сучасного українського сленгу
закидати — закида́ти / заки́нути ву́дочку (гачо́к, га́ка і т. ін.). 1. Обережно, натяками розвідувати, з’ясовувати щось. Здалека почала (Уляна): “Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно”. Фразеологічний словник української мови
закидати — ЗАВА́ЛЮВАТИ (кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь), ЗАКИДА́ТИ, ЗАГОРТА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ЗАХАРА́ЩУВАТИ (сміттям, мотлохом); ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ розм. (чимось великим, громіздким); ЗАСИПА́ТИ, ЗАБИВА́ТИ (снігом шлях і т. ін). — Док. Словник синонімів української мови
закидати — Заки́да́ти, -да́ю, -да́єш заки́дати, -даю, -даєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
закидати — ЗАКИ́ДАТИ див. закида́ти¹. ЗАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., пврех. 1. Кидаючи, засипати, покривати, заповнювати, завалювати і т. ін. чим-небудь. У ті просвіти носили [баби] сніг, закидали їх (Мирний, III, 1954, 10); Червонофлотці.. Словник української мови в 11 томах
закидати — Закида́ти, -да́ю, -єш сов. в. закинути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Ном. № 440. Словник української мови Грінченка