Орфографічний словник української мови

заминка

зами́нка

іменник жіночого роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. заминка — -и, ж., розм. Перерва, затримка в чому-небудь через якесь утруднення і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заминка — ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн.  Словник синонімів української мови
  3. заминка — ЗАМИ́НКА, и, ж., розм. Перерва, затримка в чому-небудь через якесь утруднення і т. ін. Кожна заминка подачі шихти була надзвичайною подією (Руд., Вітер.. 1958, 334); Вона.. завжди з’являлася там, де щось не ладилося, де виникала якась заминка (Кучер, Трудна любов, 1960, 557).  Словник української мови в 11 томах
  4. заминка — Зами́нка, -ки ж. 1) Мука или отруби, разведенные съ водой для корма домашнихъ животныхъ. Вх. Зн. 19. Желех. 2) = замняток. Вх. Зн. 19.  Словник української мови Грінченка