заповідний — Орфографічний словник української мови

заповідний — -а, -е. 1》 Який зберігається у первісному стані; незайманий. || Який перебуває під охороною держави. 2》 Те саме, що заповітний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
заповідний — Запові́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заповідний — ЗАПОВІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який зберігається у первісному стані; незайманий. Ой, гори, гори, золоті верхів’я!.. Невже мені не суджено дістатись на ваші заповідні високості? (Л. Укр., І, 1951, 196); Їде опівдні Софія степом безлюдним, абсолютно заповідним. Словник української мови в 11 томах