Орфографічний словник української мови

заскавучати

заскавуча́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. заскавучати — і заскавчати, -чу, -чиш, док. 1》 Завищати, виявляючи радість, задоволення (про собаку). || Почати скавучати, скавчати, жалібно завити (про собаку). || перен., зневажл. Жалібно закричати, заплакати (про людину). 2》 перен. Почати видавати високі, різкі звуки (про предмети).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. заскавучати — ЗАСКАВУЧА́ТИ і ЗАСКАВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Завищати, виявляючи радість, задоволення (про собаку). Песюга, зрадівши, схопився, заскавучав, ткнувся мордою хазяїну в ноги (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах
  3. заскавучати — Заскавуча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Завизжать. Заскавучали... собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.  Словник української мови Грінченка