зачинати —
-аю, -аєш, недок., зачати, -чну, -чнеш, док. 1》 перех. і з інфін. Приступати до чого-небудь, до якоїсь дії; розпочинати, починати щось. || перех. Класти початок чому-небудь. 2》 неперех. і з інфін. Виявляти перші ознаки якої-небудь дії або стану. 3》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зачинати —
зачина́ти починати (ст): Дуже довго не була вдома, а як приїхала, то зачала робити порядки: мила підлогу, вікна, тріпала килими й коци, прала, прасувала, а ще набралося й повно інших дрібниць до роботи (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
зачинати —
Добре зачав, та лихо скінчив. Про надійного чоловіка, якому не пощастило. Зачинає з іншої бочки. Зачинає сварити, або дорікати. Зачинає чортові молебень. Починає сварку. Легко зачати, та тяжко скінчити. До скінчення якого небудь діла треба витревалости.
Приповідки або українсько-народня філософія
зачинати —
ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін.
Словник синонімів української мови
зачинати —
ЗАЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЧА́ТИ, чну́, чне́ш, док. 1. перех. і з інфін. Приступати до чого-небудь, до якоїсь дії; розпочинати, починати щось.
Словник української мови в 11 томах
зачинати —
Зачина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зачати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128. 2) Начинаться. Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510.
Словник української мови Грінченка