заявляти —
[зайаўл’атие] -л'айу, -л'айеиш
Орфоепічний словник української мови
заявляти —
-яю, -яєш, недок., заявити, -явлю, -явиш, док. 1》 перех. і неперех. Повідомляти про що-небудь, звертатися до кого-небудь із викладом якихось відомостей, положень, думок. || Повідомляти про кого-, що-небудь в адміністративні органи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заявляти —
ВИЯВЛЯ́ТИ (про почуття, стан, наміри тощо — робити явним, помітним), ПРОЯВЛЯ́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ВИКА́ЗУВАТИ, ВИДАВА́ТИ, МАНІФЕСТУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ЗАЯВЛЯ́ТИ заст. — Док.
Словник синонімів української мови
заявляти —
ЗАЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш, док. 1. перех. і неперех. Повідомляти про що-небудь, звертатися до кого-небудь з викладом якихось відомостей, положень, думок.
Словник української мови в 11 томах
заявляти —
Заявля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. заявити, -влю, -виш, гл. Заявлять, заявить, объявлять, объявить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Стор. МПр. 71. Треба, мати, людям заявляти. Чуб. V. 734.
Словник української мови Грінченка