згадувати —
і рідко ізгадувати, -ую, -уєш, недок., згадати і рідко ізгадати, -аю, -аєш, док., перех. і зі спол. що, як, з прийм. про, розм. за. 1》 Відтворювати в пам'яті, свідомості події, обставини, образи і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
згадувати —
Згадала баба, як дівкою була. Нагадала собі баба веселі молоді літа і жалкує за ними.
Приповідки або українсько-народня філософія
згадувати —
ЗГАДА́ТИ (відтворити, поновити в пам'яті що-небудь), ПРИГАДА́ТИ, НАГАДА́ТИ, ЗДУ́МАТИ, НАДУ́МАТИ, ПОПАМ'ЯТА́ТИ, СПОГАДА́ТИ розм., СПОМ'ЯНУ́ТИ розм., СПІМНУ́ТИ діал., ПРИПІМНУ́ТИ діал., НАМЕНУ́ТИ діал., ПОМ'ЯНУ́ТИ заст., ПРИПОМ'ЯНУ́ТИ рідко. — Недок.
Словник синонімів української мови
згадувати —
Зга́дувати, -дую, -дуєш кого, що, про кого, про що, за кого, за що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
згадувати —
ЗГА́ДУВАТИ і рідко ІЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗГАДА́ТИ і рідко ІЗГАДАТИ́, а́ю, а́єш, док., перех. і з спол. що, як, з прийм. про, розм. за. 1. Відтворювати в пам’яті, свідомості події, обставини, образи і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
згадувати —
Згадувати, -дую, -єш сов. в. згада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Вспоминать, вспомнить. Нема гірше, як в неволі про волю згадувати. Хата, 80. Дарувала шиту шовками хустину, щоб згадував на чужині. Хата, 87. Згадай, який прийшов до мене, що ні сорочки не було.
Словник української мови Грінченка