згонщик

зго́нщик

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. згонщик — -а, ч., розм. Те саме, що гуртоправ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. згонщик — ГУРТОПРА́В (погонич гурта; власник гурта; той, хто торгує гуртами худоби), ГУРТОПРА́ВЕЦЬ, ГУРТІВНИ́К, ЗГІ́ННИК розм., ЗГО́НЩИК розм. рідко. Вдарили з кулеметів по череді й гуртоправах (М.  Словник синонімів української мови
3. згонщик — ЗГО́НЩИК, а, ч., розм. Те саме, що гуртопра́в. Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках тертих продавців: і степових, наче з бронзи відлитих, згонщиків, і чорних, мов гайвороння, молдавських ліверантів (Стельмах, І, 1962, 69).  Словник української мови в 11 томах