здавати —
здаю, здаєш, недок., здати, здам, здаси, док. 1》 перех. Передавати (обов'язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти. || Віддавати для подальшого використання. Здавати зміну. Здавати справи. 2》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
здавати —
здава́ти: ◊ здава́ти лекту́ру → лектура ◊ здава́ти па́ртію → партія
Лексикон львівський: поважно і на жарт
здавати —
здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що.
Фразеологічний словник української мови
здавати —
ДАВА́ТИ (кому-небудь для тимчасового або постійного користування), ВІДДАВА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ, ПРИДІЛЯ́ТИ розм.; НАДАВА́ТИ (перев. слово, право користування, допомогу); ЗДАВА́ТИ (на чийсь розсуд, у чиєсь розпорядження). — Док.
Словник синонімів української мови
здавати —
ЗДАВА́ТИ, здаю́, здає́ш, недок., ЗДА́ТИ, здам, здаси́, док. 1. перех. Передавати (обов’язки, доручену справу, річ і т. ін.) тому, хто цим має відати, володіти.
Словник української мови в 11 томах
здавати —
Здава́ти, здаю, -єш сов. в. зда́ти, здам, здаси, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230. 2) Давать, надавать.
Словник української мови Грінченка