зжирати —
ЗЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. зжер, ла, ло; док., перех. 1. вульг. Їсти, поїдати страву з жадібністю. Онися вже його й не слухала та все думала, «по півгуски зжеруть,— москалища здорові!» (Н.-Лев., III, 1956, 149); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
зжирати —
Зжира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.
Словник української мови Грінченка