Орфографічний словник української мови

злякати

зляка́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. злякати — і рідко ізлякати, -аю, -аєш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. || Примусити здригнутися від несподіванки. || Стривожити, порушити. || Сполохавши, примусити полетіти (перев. комах, птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. злякати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
  3. злякати — ЗЛЯКА́ТИ і рідко ІЗЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. Йде Ярема, Залізняк гукає: — Чуєш, хлопче! ходи сюди! Не бійсь, не злякаю (Шевч., І, 1963, 110); Що з твоїми очима?...  Словник української мови в 11 томах
  4. злякати — Злякати, -ка́ю, -єш гл. Испугать. Не вір, то звір, хоч не вкусе, то зляка. Ном. № 4309. Запитала вона зляканим голосом. Мир. ХРВ. 17.  Словник української мови Грінченка