Орфографічний словник української мови

йоруба

йору́ба 1

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

представник або представниця народності

йору́ба 2

іменник жіночого роду

мова

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. йоруба — невідм., мн. (одн. йоруба, ч.). Народ, який мешкає в західній і південно-західній частині Нігерії; представники цього народу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. йоруба — ЙО́РУБА, невідм., мн., одн., ч. і ж. Один із найдавніших народів Західної Африки; представники цього народу. Представники йоруба проживають на південному заході Нігерії та південному сході Беніну, а також на південному сході Гани та Того (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. Йоруба — Африк. міста-держави, засновані приблизно в XI-XII ст. народом йоруба над Ґвінейською зат. (переважно теп. Пд.-Зх. Ніґерія); найважливіші: Іфе — релігійний центр, Ойо — резиденція правителя, Ілорін і Бенін...  Універсальний словник-енциклопедія