Значення в інших словниках
-
календар —
[калеиндар] -ар'а, ор. -арем, м. (ў) -ар'і, р. мн. -ар'іў, д. -ар'ам
Орфоепічний словник української мови
-
календар —
-я, ч. 1》 Покажчик (довідкова таблиця, книжка) з послідовним переліком усіх днів року за місяцями й поданням інших відомостей, пов'язаних із цими днями (історичні події, свята тощо).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
календар —
• календар (від лат. calendarium, букв. — боргова книга, у якій вказувалися перші дні кожного місяця — календи, коли боржники у Старод. Римі мали сплачувати проценти) - друковане видання, що містить відомості прорік, місяці й числа, дні тижня, осн.
Українська літературна енциклопедія
-
календар —
календа́р (від лат. calendarium, букв. – боргова книжка) 1. Покажчик усіх днів року з зазначенням днів відпочинку, свят або визначних подій.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
календар —
1. система відліку днів і довших відрізків часу, базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року (пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця) і зміні фаз Місяця; 2. список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.
Універсальний словник-енциклопедія
-
календар —
Календа́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, в -рі́; -дарі́, -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
календар —
КАЛЕНДА́Р, я́, ч. 1. Довідкова таблиця або книжка з послідовним переліком усіх днів року за місяцями й поданням інших відомостей, пов’язаних із цими днями (історичні події, свята тощо). Прошу тебе, пришли мені.. український одривний календар на 1912...
Словник української мови в 11 томах
-
календар —
рос. календарь 1. Система виміру часу, що ґрунтується на періодичності явищ природи, пов'язаних з рухом небесних тіл. Сучасний К. бере початок від юліанського К. (старий стиль), запровадженого Юлієм Цезарем у 46 р. до н.е.
Eкономічна енциклопедія