канцелярист —
[канцеил'арист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў
Орфоепічний словник української мови
канцелярист —
-а, ч. 1》 заст. Дрібний службовець канцелярії; писар. 2》 перен., зневажл. Працівник апарату, що формально, по-бюрократичному ставиться до виконання своїх обов'язків. || Той, хто за канцелярською роботою не бачить живої справи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
канцелярист —
БЮРОКРА́Т (службова особа, яка, на шкоду суті, неухильно дотримується формальностей у справах, затягаючи їх розв'язання), ЧИНО́ВНИК зневажл., ЧИНУ́ША розм. зневажл., ЧИНОДРА́Л розм. зневажл., КАНЦЕЛЯРИ́СТ зневажл.; КРЮЧКОДЕ́Р розм. заст., КРЮЧО́К розм.
Словник синонімів української мови
канцелярист —
КАНЦЕЛЯРИ́СТ, а, ч. 1. заст. Дрібний службовець канцелярії; писар. То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр.
Словник української мови в 11 томах
канцелярист —
Канцелярист, -та и канцеляриста, -ти м. Канцеляристъ, канцелярскій чиновникъ. Зачав водити бенькети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями. Котл. Н. П. 356. ув. канцелюра.
Словник української мови Грінченка