клячити —
КЛЯЧИ́ТИ див. кляча́ти.
Словник української мови в 11 томах
клячити —
Клячити, -чу, -чиш гл. 1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (см. кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.
Словник української мови Грінченка