книгар

книга́р

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. книгар — -я, ч. 1》 Працівник книжкової торгівлі. 2》 заст. Власник книгарні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. книгар — КНИГА́Р, я́, ч. 1. Працівник книжкової торгівлі. Грінченко удавався до всіх відомих йому книгарів і видавців, постачаючи матеріал для видання народної української книги (С. Єфремов); Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Яновський). 2. заст.  Словник української мови у 20 томах
3. книгар — Книга́р, -ря́, -ре́ві; -гарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. книгар — КНИГА́Р, я́, ч. 1. Працівник книжкової торгівлі. Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Янов., І, 1958, 589); Українські книгарі в першому році семирічки посилили боротьбу за дальше поліпшення розповсюдження книг (Літ. газ., 29. IX 1959, 4).  Словник української мови в 11 томах