Орфографічний словник української мови

коріандр

коріа́ндр

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. коріандр — -у, ч. Однорічна трав'яниста ефіроолійна рослина родини зонтичних.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. коріандр — КОРІА́НДР, у, ч. Однорічна трав'яниста ефіроолійна рослина родини зонтикових (окружкових) із галузистим стеблом заввишки 30–60 см; кінза. Коріандр використовують у парфумерії, горілчаній та консервній промсловості (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. коріандр — коріа́ндр (грец. κορίαννον) рід однорічних трав’янистих рослин родини зонтичних. Походить з Середземномор’я. Плоди використовують у хлібопекарському та кондитерському виробництві, в кулінарії, парфюмерії тощо. Культивують як пряну, ефіро-олійну рослину.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. коріандр — КОРІА́НДР, у, ч. (Coriandrum L.). Однорічна трав’яниста ефіроолійна рослина родини зонтикових. При квашенні капусти бажано додавати спеції: кмин, коріандр,.. лавровий лист (Колг. Укр., 8, 1957, 37).  Словник української мови в 11 томах