кумання — Орфографічний словник української мови

кумання — -я, с., розм. Дія за знач. куматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
кумання — КУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. кума́тися. Кумання, щоправда, – вигідна річ на світі, але... Не кожному воно на здоровля [здоров'я] виходить (П. Козланюк); – Пропала ж я тепер! Зараз чоловік догадається, яке між нами кумання! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
кумання — КУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. кума́тися. Кумання, щоправда,— вигідна річ на світі, але… Не кожному воно на здоровля виходить (Козл., Щури.., 1956, 160). Словник української мови в 11 томах
кумання — Кума́ння, -ня с. 1) Вступленіе въ кумовство. 2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102. Словник української мови Грінченка