Значення в інших словниках
-
лубок —
(кора) луб; (народній) П. картинка, образок; (воза) короб, д. васаг, кузов; мн. ЛУБКИ, віз <�сани> з луб'яним коробом; (на зламі кісток) шини, лещата.
Словник синонімів Караванського
-
лубок —
-бка, ч. 1》 Те саме, що луб. 2》 Виріб із луба (кузов воза, саней і т. ін.). || мн. Віз, сани з таким кузовом. 3》 перев. мн. Тверда накладка на місці перелому кістки; шина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лубок —
ЛУБО́К, бка́, ч. 1. Те саме, що луб 2. Дурному і лубок цяцька (Номис); Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Л. Боровиковський); [Мартин:] Не журись, у нас вози лубками вшиті! (І.
Словник української мови у 20 томах
-
лубок —
взя́тися лубко́м. Стати твердим, цупким, негнучким і т. ін. Стоїть Щур під млином на греблі, розминає язик у роті, що лубком узявся, сам себе допікає (С. Васильченко).
Фразеологічний словник української мови
-
лубок —
ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я.
Словник синонімів української мови
-
лубок —
ЛУБО́К, бка́, ч. 1. Те саме, що луб 2. Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Бор., Тв., 1957, 138); [Мартин:] Не журись, у нас вози лубками вшиті! (К.-Карий, І, 1960, 333).
Словник української мови в 11 томах
-
лубок —
Лубо́к, -бка м. 1) ум. отъ луб. 2) Въ головномъ дѣвичьемъ уборѣ: родъ картоннаго околыша, обвитаго лентой, къ которому сзади прикалываются другія ленты. О. 1861. Свид. 28.
Словник української мови Грінченка