метатися —
Кидатися, зворушитися, .. Навіть заметалось безстрашне серце в воїна — звірюки. [Звн 287]; [ВЛ]
Словник з творів Івана Франка
метатися —
Борсатися, кидатися, ф. не знаходити собі місця; д. шамотатися; (з боку в бік) шарпатися, ґедзатися; (у ліжку) перевертатися, вертітися; (у сні) жахатися; (від вітру) хитатися, гойдатися; Р. метати; дк.
Словник синонімів Караванського
метатися —
див. бігати; ходити; шарпатися
Словник синонімів Вусика
метатися —
[меитатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а
Орфоепічний словник української мови
метатися —
метаюся, метаєшся і мечуся, мечешся, недок. 1》 Безладно переміщатися в різних напрямках, кидатися в різні боки. || перен. Бути в стані неспокою, розгубленості. Метатися у здогадах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
метатися —
МЕТА́ТИСЯ, мета́юся, мета́єшся і мечу́ся, ме́чешся, недок. 1. Безладно переміщатися в різних напрямках, кидатися в різні боки. Сьогодні, як приїздив Бергман, знялася страшенна біганина, хазяйки, служанки метались, як божевільні (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
метатися —
губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
метатися —
КИ́ДАТИСЯ (швидко, ривком іти, бігти, прямувати кудись, до когось, чогось або туди й сюди), ПОРИВА́ТИСЯ, ШУГА́ТИ, МЕТА́ТИСЯ, ШАРА́ХАТИСЯ розм., ШАРА́ХАТИ розм., ШАРА́ХКАТИСЯ розм., ШАРА́ХКАТИ розм. (перев. від переляку); ТИ́ЦЯТИСЯ розм., ТИ́ЦЬКАТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
метатися —
МЕТА́ТИСЯ, мета́юся, мета́єшся і мечу́ся, ме́чешся, недок. 1. Безладно переміщатися в різних напрямках, кидатися в різні боки. Сьогодні, як приїздив Бергман, знялася страшенна біганина, хазяйки, служанки метались, як божевільні (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
метатися —
Мета́тися, -та́юся, -єшся гл. Бросаться, метаться. Лютим огнем, яростію палають без міри, метаються ось як на мене, як лютії звіри. Чуб. V. 448.
Словник української мови Грінченка