мочар —
МО́ЧАР див. мочарі́.
Словник української мови в 11 томах
мочар —
Мо́чар, -ра м. Топь, низменное съ подпочвенной водой мѣсто. Через мочар до мене йти. Канев. у. На мочарі вівці ходять. Канев. у. Рузя... трохи не загрязла на мочарі. Левиц. І. 305.
Словник української мови Грінченка