надносити —
-ношу, -носиш, недок., наднести, -су, -сеш; мин. ч. надніс, наднесла, наднесло; док., перех., розм. Те саме, що приносити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надносити —
НАДНО́СИТИ, но́шу, но́сиш, недок., НАДНЕСТИ́, су́, сеш; мин. ч. надні́с, наднесла́, ло́; док., що, розм. Те саме, що прино́сити. – Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (О.
Словник української мови у 20 томах
надносити —
ли́хо несе́ / принесло́ кого, що, зневажл. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-, чого-небудь або небажаного руху кудись; іде хтось. — Лихо несе їх. Уже близько. Всім залишатись на своїх місцях. І ні звуку! (З журналу).
Фразеологічний словник української мови
надносити —
НАДНО́СИТИ, но́шу, но́сиш, недок., НАДНЕСТИ́, су́, сеш; мин. ч. надні́с, наднесла́, ло́; док., перех., розм. Те саме, що прино́сити. — Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (Коб.
Словник української мови в 11 томах
надносити —
Надносити, -ношу, -сиш сов. в. наднести, -су́, -се́ш, гл. Подносить, поднести, приносить, принести.
Словник української мови Грінченка