Орфографічний словник української мови

назначити

назна́чи́ти 1

дієслово доконаного виду

помітити; поставити позначки

назна́чити 2

дієслово доконаного виду

призначити

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. назначити — I назнач`итидив. назначати I. II назн`ачитидив. назначати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. назначити — НАЗНА́ЧИ́ТИ див. назнача́ти¹. НАЗНА́ЧИТИ див. назнача́ти².  Словник української мови у 20 томах
  3. назначити — ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ рідше) (залишати на чомусь які-небудь знаки, мітки), ЗНАЧИ́ТИ, МІ́ТИТИ, ПОМІЧА́ТИ, НАМІЧА́ТИ, НАЗНАЧА́ТИ (НАЗНА́ЧУВАТИ рідше), ПОКА́ЗУВАТИ, МАРКУВА́ТИ, ВИМІЧА́ТИ розм., ЗАЗНАЧА́ТИ розм., ОЗНА́ЧУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. назначити — НАЗНА́ЧИТИ див. назнача́ти². НАЗНАЧИ́ТИ див. назнача́ти¹.  Словник української мови в 11 томах
  5. назначити — Назнача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. назначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Отмѣчать, отмѣтить, намѣчать, намѣтить; обозначать, обозначить. Шух. І. 182. Піймуть поля, скільки їм назначиш. К. Псал. 236. Бог назначив, то й здохла ялівка. Камен. у.  Словник української мови Грінченка