наладчик —
-а, ч. Те саме, що наладник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наладчик —
Справляч, див. ремонтер, монтер, монтажник
Словник чужослів Павло Штепа
наладчик —
НАЛА́ДЧИК, а, ч. Робітник, що налагоджує машини, станки, механізми і т. ін. На автоматизованому виробництві основною фігурою є наладчик (Ком. Укр., 9, 1963, 31); Молодь освоїть тут [в училищах] нові професії — наладчиків автоматів і автоматичних ліній (Рад. Укр., 2.УІІІ 1959, 4).
Словник української мови в 11 томах