Орфографічний словник української мови

насилати

насила́ти

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. насилати — (ворогів) напроваджувати, наводити, скеровувати; (друзів) посилати.  Словник синонімів Караванського
  2. насилати — -аю, -аєш, недок., наслати, нашлю, нашлеш, док., перех. 1》 розм. Посилати, присилати, направляти в якій-небудь кількості. 2》 Викликати що-небудь, охоплювати чим-небудь, змушувати пережити щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насилати — НАСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСЛА́ТИ, нашлю́, нашле́ш, док. 1. чого, що, розм. Посилати, присилати, направляти кого-, що-небудь в якійсь кількості. Розуміє княгиня..  Словник української мови у 20 томах
  4. насилати — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого...  Словник синонімів української мови
  5. насилати — НАСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСЛА́ТИ, нашлю́, нашле́ш, док., перех. 1. розм. Посилати, присилати, направляти в якій-небудь кількості. Розуміє княгиня..  Словник української мови в 11 томах
  6. насилати — Насилати, -лаю, -єш сов. в. наслати, -шлю, -шле́ш, гл. Насылать, наслать. Наслано до нас чужих людей! Се Господь мені лихо наслав! МВ. (О. 1862. III. 47). се неначе наслано. Какъ будто-бы кто-то умышленно причинилъ (это несчастіе). Ном. № 2133. насланий.  Словник української мови Грінченка