Орфографічний словник української мови

обміжок

обмі́жок

іменник чоловічого роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. обміжок — див. межа  Словник синонімів Вусика
  2. обміжок — -жка, ч., розм. Те саме, що обніжок 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обміжок — ОБМІ́ЖОК, жка, ч., розм. Те саме, що обні́жок 1. На обміжках, серед хлібів цвіли червоні маки (Збан., Сеспель, 1961, 307).  Словник української мови в 11 томах
  4. обміжок — ОБМІ́ЖОК, жка, ч., розм. Те саме, що обні́жок 1. На обміжках, серед хлібів цвіли червоні маки (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
  5. обміжок — МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом).  Словник синонімів української мови
  6. обміжок — Обмі́жок, -мі́жка; -мі́жки, -ків (від об і межа́) = обні́жок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обміжок — Обміжок, -жка м. Узкая полоса земли между нивами. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка