Значення в інших словниках
-
обставина —
Деталь, факт, аспект; (епізод) подія, випадок, оказія, пригода, інцидент; (абстрактна) явище, феномен; мн. ОБСТАВИНИ, умови|ни|, стан <�хід> справ, ситуація, перебіг подій, п! ОБСТАНОВКА, (побутові) становище, стан, картина.
Словник синонімів Караванського
-
обставина —
-и, ж. 1》 Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. 2》 тільки мн. Сукупність умов, за яких що-небудь відбувається. || Матеріальне становище. Збіг обставин. Обтяжливі обставини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обставина —
ОБСТА́ВИНА, и, ж. 1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. – В усій цій історії є одна обставина, яка хоч трохи все-таки пом'якшує твою провину (А.
Словник української мови у 20 томах
-
обставина —
Другорядний член речення, який вказує на різні умови, за яких відбувається дія або виявляється ознака.
Універсальний словник-енциклопедія
-
обставина —
ОБСТА́ВИНИ мн. (сукупність фактів, за яких що-небудь відбувається), ОБСТАНО́ВКА тільки одн., УМОВИ мн., які, чого, АТМОСФЕ́РА тільки одн., ВИ́ПАДКИ перев. мн., ОБСТАНО́ВА рідше, ОБСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА перев. мн., діал.
Словник синонімів української мови
-
обставина —
ОБСТА́ВИНА, и, ж. 1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов’язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось.
Словник української мови в 11 томах