Орфографічний словник української мови

об'єднувати

об'є́днувати

дієслово недоконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. об'єднувати — (з'єднавши, утворити щось ціле) з'єднувати, зводити, згуртовувати, зливати, книжн. інтегрувати.  Словник синонімів Полюги
  2. об'єднувати — ЄДНАТИ, кн. інтеґрувати; (однодумців) гуртувати, згуртовувати, братати, збирати докупи; п-к -УЮЧИЙ, що єднає, об'єднувач, ОБ'ЄДНАВЧИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. об'єднувати — -ую, -уєш, недок., об'єднати, -аю, -аєш, док., перех. З'єднувати в одне ціле; робити єдиним, цілим. || Сполучати між собою; з'єднувати. || Містити, мати у своєму складі. || у що, на чому і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. об'єднувати — ОБ'Є́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБ'ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. З'єднувати в одне ціле; робити єдиним, цілим. Нам потрібен такий гетьман, що об'єднає увесь народ (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. об'єднувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови