опановувати —
засвоювати – освоювати – опановувати Схожі звучанням, але відмінні значеннєво. Засвоювати – сприймаючи щось нове, чуже, робити звичним для себе; запам’ятовувати, вивчати щось.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
опановувати —
(науки) оволодівати чим, осягати, засвоювати; (силою) захоплювати, заволодівати, загарбувати, підкоряти, підпорядковувати; Р. долати, перемагати; (себе) брати в руки; (- чуття) ОХОПЛЮВАТИ, обіймати, окривати, огортати.
Словник синонімів Караванського
опановувати —
-ую, -уєш, недок., опанувати, -ую, -уєш, док., перех. і рідко неперех. 1》 Ґрунтовно засвоювати щось, оволодівати чим-небудь. || Навчатися користуватися чим-небудь. || перев. док., рідко. Зрозуміти зміст, значення чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
опановувати —
ОПАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що, чим. Ґрунтовно засвоювати щось, оволодівати чим-небудь. Максим опановував складні вправи на натягнутому канаті, жонглював (Д.
Словник української мови у 20 томах
опановувати —
опано́вувати / опанува́ти себе́ (рідко собо́ю). Долати вияв почуттів, емоційне піднесення, переживання і т. ін.; заспокоюватися. (Евфрозіна:) Та що ти кажеш?!...
Фразеологічний словник української мови
опановувати —
ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм.
Словник синонімів української мови
опановувати —
Опано́вувати, -но́вую, -вуєш; опанува́ти, -ну́ю, -ну́єш кого, що (а не ким, чим)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
опановувати —
ОПАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і рідко неперех. 1. Грунтовно засвоювати щось, оволодівати чим-небудь.
Словник української мови в 11 томах