пищати —
ПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати писк (про комах, птахів, деяких тварин). [Всі (співають):] І лід тріщить, і комар пищить, А то кум до куми порося тащить (І.
Словник української мови у 20 томах
пищати —
аж пища́ти. 1. Перебувати у дуже скрутному становищі. Він (народ) під гнітом тяжким аж пищить (В. Самійленко). 2. Здійснюватися, робитися і т. ін. дуже швидко, інтенсивно. Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мови
пищати —
ПИЩАТИ (видавати тонкі різкі звуки), ПИ́СКАТИ, ПИСКОТІ́ТИ, ПІ́КАТИ розм.; ЦЯ́ПАТИ розм., ЦІ́ПКАТИ розм., ЦЯПОТІ́ТИ діал. (перев. про курчат та деяких пташок). — Док.: пи́снути, пи́скнути, пі́кнути, ця́пнути. У торішній траві пищали й вовтузилися миші (З.
Словник синонімів української мови
пищати —
ПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати писк (про комах, птахів, деяких тварин). [Всі (співають):] І лід тріщить, і комар пищить, А то кум до куми порося тащить (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
пищати —
Пищати, -щу, -щи́ш гл. Пищать. Пищить як каня. Ном. № 2770.
Словник української мови Грінченка