платонізм

платоні́зм

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. платонізм — -у, ч. 1》 Ідеалістичне філософське вчення давньогрецького філософа Платона (427-348 або 347 р. до н. е.) та його послідовників, за яким реальний мінливий світ природних речей – це тільки бліде відбиття незмінного й нерухомого світу вічних ідей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. платонізм — Платоні́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. платонізм — ПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Ідеалістичне філософське вчення старогрецького філософа Платона та його послідовників, за яким реальний мінливий світ природних речей є тільки бліде відбиття незмінного й нерухомого світу вічних ідей. 2. Чисто духовний потяг до кого-небудь без будь-якої чуттєвості.  Словник української мови у 20 томах
4. платонізм — платоні́зм 1. Вчення давньогрецького філософа 5-4 ст. до н. е. Платона (звідси й назва), засновника об’єктивного ідеалізму. Платон розвинув теорію про наявність нетілесних вічних форм речей (він називав їх «образами» або «ідеями»)...  Словник іншомовних слів Мельничука
5. платонізм — 1. доктрина Платона; 2. філософські погляди і напрямки, які піднімали й розвивали ідеї, закладені в п. концепції; розвився в Академії Платона (бл. 386 до н.е. — 529 н.е.) і у Флорентійській академії (XV ст); перетворений Плотіном у неоплатонізм; у XX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
6. платонізм — ПЛАТОНІЗМ — традиція філософування, яка виходить із вчення Платона, в різних формах бере його за основу або слідує його головним теоретичним настановам. У П. вирізняють два головних значення. 1)...  Філософський енциклопедичний словник
7. платонізм — ПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Ідеалістичне філософське вчення старогрецького філософа Платона та його послідовників, за яким реальний мінливий світ природних речей є тільки бліде відбиття незмінного й нерухомого світу вічних ідей. 2. Чисто духовний потяг до кого-небудь без будь-якої чуттєвості.  Словник української мови в 11 томах