плюватися —
плююся, плюєшся; наказ. сп. плюйся; недок. 1》 Те саме, що плювати 1). || Бризкати слиною, говорячи, сміючись і т. ін. || перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе частинки чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
плюватися —
ПЛЮВА́ТИСЯ, плюю́ся, плює́шся; наказ. сп. плю́йся; недок. 1. Те саме, що плюва́ти 1. Кустар порожнім мішком – лясь хуторянина по обличчю – і запорошив очі. Плюється той, протирає очі (А. Шиян); // Бризкати слиною, говорячи, сміючись і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
плюватися —
ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
плюватися —
ПЛЮВА́ТИСЯ, плюю́ся, плює́шся; наказ. сп. плю́йся; недок. 1. Те саме, що плюва́ти 1. Кустар порожнім мішком — лясь хуторянина по обличчю — і запорошив очі.
Словник української мови в 11 томах