полівити

поліви́ти 1

дієслово доконаного виду

відхилитися ліворуч; спрямувати щось ліворуч

поліви́ти 2

дієслово доконаного виду

полегшати — комусь

безос., діал.

Значення в інших словниках

1. полівити — -влю, -виш; мн. полівлять; док. 1》 неперех. Ідучи, йдучи, відхилитися ліворуч. 2》 перех. Спрямувати щось ліворуч. 3》 неперех., безос., кому, діал. Полегшати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полівити — ПОЛІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. полівля́ть; док. 1. Їдучи, йдучи, відхилитися ліворуч. * Образно. – Скоро лиш одною ногою полівиш, щоб зійти на пагубну дорогу, ого, вже тебе той терен [сумління] зашпигає, і ослабить, і заглушить твою лиху силу (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. полівити — Помогти  Словник застарілих та маловживаних слів
4. полівити — ПОЛЕ́ГШАТИ безос. (про звільнення від болю, тривоги, турбот тощо), ПОПУСТИ́ТИ, ВІДПУСТИ́ТИ, ПОЛІВИ́ТИ діал. — Недок.: ле́гшати, попуска́ти, відпуска́ти. Тільки було йому трошки на душі полегшає, як своє лихо розкаже Ївзі (Г.  Словник синонімів української мови
5. полівити — ПОЛІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. полівля́ть; док. 1. неперех. Їдучи, йдучи, відхилитися ліворуч. *Образно. — Скоро лиш одною ногою полівиш, щоб зійти на пагубну дорогу, ого, вже тебе той терен [сумління] зашпигає, і ослабить, і заглушить твою лиху силу (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. полівити — Поліви́ти, -влю́, -виш гл. 1) Свернуть влѣво. 2) — кому. Облегчиться кому, сдѣлаться лучше кому. йому полівило. Ему стало лучше (о больномъ). Угор.  Словник української мови Грінченка