помаячити

помая́чи́ти 1

дієслово доконаного виду

маячити якийсь час

помая́чи́ти 2

дієслово доконаного виду

помарити

діал.

Значення в інших словниках

1. помаячити — I -ячу, -ячиш і помаячіти, -ію, -ієш, док. 1》 Док. до маячити I і маячіти. 2》 Маячити, маячіти якийсь час. II -ячу, -ячиш, док., діал. Помарити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. помаячити — ПОМАЯ́ЧИ́ТИ¹, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док. до мая́чи́ти¹ і маячі́ти. [Марта:] А де ж мій Петрович? [Сава:] Он помаячів (З. Мороз); Поїхали жниварки, помаячили білими хустками в'язальниці (І. Цюпа). 2. Маячити, маячіти якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
3. помаячити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. помаячити — ПОМАЯ́ЧИ́ТИ¹, я́чу́, я́чи́ш і ПОМАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док.до мая́чи́ти¹ і маячі́ти. [Марта:] А де ж мій Петрович? [Сава:] Он помаячів (Мороз, П’єси, 1959, 227); Поїхали жниварки, помаячили білими хустками в’язальниці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).  Словник української мови в 11 томах
5. помаячити — Помая́чити, -чу, -чиш гл. = поманячити.  Словник української мови Грінченка