помічати —
ПОМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Сприймати зором; бачити. Іде [Ларько] серединою шляху й помічає, що хтось став серед дороги (С.
Словник української мови у 20 томах
помічати —
ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док.
Словник синонімів української мови
помічати —
ПОМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. і без додатка, 1. Сприймати зором; бачити. Іде [Ларько] серединою шляху й помічає, що хтось став серед дороги (Вас.
Словник української мови в 11 томах
помічати —
Помічати, -чаю, -єш сов. в. помітити, -чу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить. Я помічати стала, що Парася сама собі думає та думає. МВ. ІІ. 20.
Словник української мови Грінченка