Значення в інших словниках
-
попрохати —
[попрохатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
-
попрохати —
-аю, -аєш, док. 1》 перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь із проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити. || тільки з інфін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
попрохати —
ПОПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що, чого, про що і без дод., також з інфін. або із спол. щоб Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити.
Словник української мови у 20 томах
-
попрохати —
ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін.
Словник синонімів української мови
-
попрохати —
ПОПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попросити.
Словник української мови в 11 томах
-
попрохати —
Попроха́ти, -ха́ю, -єш гл. = попросити.
Словник української мови Грінченка