посвідник

посві́дник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. посвідник — -а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. посвідник — ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок.  Словник української мови у 20 томах
3. посвідник — СВІ́ДОК (людина, яка особисто бачила що-небудь), ОЧЕВИ́ДЕЦЬ, САМОВИ́ДЕЦЬ заст., розм., ПО́СЛУХ заст.; ПОСВІ́ДНИК юр., ПОСВІ́ДЧУВАЧ юр., ПОНЯТИ́Й (свідок при обшуку). Свідки одноголосно посвідчили, що того вечора Яким Коваль був п'яний (О.  Словник синонімів української мови
4. посвідник — ПОСВІ́ДНИК, а, ч., юр. Особа, що дає показання на допиті або в суді як свідок.  Словник української мови в 11 томах