поїльник

пої́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. поїльник — -а, ч. 1》 розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь. 2》 Невеликий чайник із напівзакритим верхом для напування лежачих хворих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поїльник — ПОЇ́ЛЬНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто поїть, утримує кого-небудь. Поїльник і годувальник наш. 2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. поїльник — ПОЇ́ЛЬНИК, а, ч. 1. розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь. Поїльник і годувальник наш. 2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (Заг. догляд за хворими, 1957, 61).  Словник української мови в 11 томах