прибавляти

прибавля́ти

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. прибавляти — -яю, -яєш, недок., прибавити, -влю, -виш; мн. прибавлять; док., розм. 1》 перех. і неперех. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін. || Збільшувати, посилювати, продовжувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. прибавляти — Додавати, додати, пододавати, наддавати, наддати, попонаддавати, придавати, придати, попридавати, докладувати, докладати, докласти, подокладати, вкладати, вкласти, повкладати, прикладати, прикласти, поприкладати, складати, скласти, поскладати...  Словник чужослів Павло Штепа
3. прибавляти — ПРИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИБА́ВИТИ, влю, виш; мн. приба́влять; док., розм. 1. що і без прям. дод. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. прибавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. прибавляти — ПРИБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИБА́ВИТИ, влю, виш; мн. приба́влять; док., розм. 1. перех. і неперех. Додавати, приєднувати що-небудь до чогось, збільшуючи кількість, розмір і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
6. прибавляти — Прибавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. прибавити, -бавлю, -виш, гл. Прибавлять, прибавить. Рудч. Ск. І. 114.  Словник української мови Грінченка