приголосний

при́голосний

прикметник

Значення в інших словниках

1. приголосний — [приголоснией] м. (на) -еіному/ -еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
2. приголосний — -а, -е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук. || у знач. ім. приголосний, -ного...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук; // у знач. ім. при́голосний, ного...  Словник української мови у 20 томах
4. приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ (звук), КОНСОНА́НТ лінгв., ШЕЛЕСТІ́ВКА заст., СУ́ГОЛОСНИЙ заст. Ненаголошений звук у міг у XІ віці повстати і з приголосного в (А. Кримський); Не любить (українська мова) такого поєднання шелестівок.., яке тяжко вимовити (В.  Словник синонімів української мови
5. приголосний — При́голосний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. приголосний — ПРИ́ГОЛОСНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). Приголосний звук; // у знач. ім. при́голосний, ного...  Словник української мови в 11 томах