Орфографічний словник української мови

призначувати

призна́чувати

дієслово недоконаного виду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. призначувати — (кому) приділяти; (платню) визначати, встановлювати; (ліки) приписувати; (кару) присуджувати; (наперед) покладати; (зустріч) домовлятися про; (долею) прирікати; (на пост) ставити, наставляти, кн. номінувати.  Словник синонімів Караванського
  2. призначувати — див. призначати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. призначувати — ПРИЗНА́ЧУВАТИ див. признача́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. призначувати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити.  Словник синонімів української мови
  5. призначувати — ПРИЗНА́ЧУВАТИ див. признача́ти.  Словник української мови в 11 томах