припиняти

припиня́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. припиняти — (зупиняти рух) переривати, пересікати, (щось робити, діяти) переставати, кидати, залишати, (раптово) обривати.  Словник синонімів Полюги
2. припиняти — Зупиняти, спиняти, п. ставити крапку, (на час) переривати, перепиняти; (працю) облишати, (справу) закривати, (роботи) заморожувати, законсервовувати; (чвари) класти край чому, не допускати; (діяти) переставати...  Словник синонімів Караванського
3. припиняти — -яю, -яєш, недок., припинити, -пиню, -пиниш, док., перех. 1》 Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час. || у сполуч. зі сл. трохи. Змушувати кого-, що-небудь рухатися повільніше. || Змушувати кого-небудь зупинятися (про щось). 2》 у сполуч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. припиняти — ПРИПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИПИНИ́ТИ, пиню́, пи́ниш, док., що. 1. Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час. – Тпрру-у-у! Годі!...  Словник української мови у 20 томах
5. припиняти — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. припиняти — Припиня́ти, -ня́ю, -ня́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. припиняти — ПРИПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИПИНИ́ТИ, пиню́, пи́ниш, док., перех. 1. Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час. — Тпрру-у-у! Годі!...  Словник української мови в 11 томах
8. припиняти — Припиня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. припинити, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удержать. Що то воно? батька бити? Треба припинити. НВолын.  Словник української мови Грінченка