приставати —
-таю, -таєш, недок., пристати, -ану, -анеш, док. 1》 Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. || Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь. || Щільно облягати (про одяг). || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приставати —
ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Г.
Словник української мови у 20 томах
приставати —
З яким пристаєш, таким і будеш. З ким пристаєш, таким ся стаєш. З ким пристаєш, того і навчишся. Хто до кого пристає, таким і стає. З ким товаришуєш, таким і сам будеш. Пристає, як корові сідло. Не підходить. Пристало, як свині наритники.
Приповідки або українсько-народня філософія
приставати —
пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мови
приставати —
ВІДПОВІДА́ТИ (бути відповідним кому-, чому-небудь, бути у відповідності з кимось, чимось), ПІДХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ, ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) в що (перев. із запереченням), ПРИСТАВА́ТИ розм. — Док.: підійти́, збі́гтися, приста́ти.
Словник синонімів української мови
приставати —
ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах