приставляти —
-яю, -яєш, недок., приставити, -влю, -виш; мн. приставлять; док., перех. 1》 Ставити що-небудь дуже близько, впритул до чогось. || Притуляти одним кінцем до стіни, дверей і т. ін.; ставити похило, під кутом до чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приставляти —
ПРИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. приста́влять; док., кого, що. 1. Ставити що-небудь дуже близько, впритул до чогось. Двері од пекарні забив я.., на стінку прибив килимок, а до нього приставив залізне ліжко (М.
Словник української мови у 20 томах
приставляти —
ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
приставляти —
ПРИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. приста́влять; док., перех. 1. Ставити що-небудь дуже близько, впритул до чогось. Двері од пекарні забив я.., на стінку прибив килимок, а до нього приставив залізне ліжко (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
приставляти —
Приставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. приставити, -влю, -виш, гл. 1) Приставлять, приставить, поставить. Пристав драбину до стіни. Затопила піч, приставила окропи. Рудч. Ск. II. 59. 2) Доставлять, доставить. ЗОЮР. II. 56. Приставив Остап хліб від свого пана.
Словник української мови Грінченка